Як і навіщо проводять рентгенографію нирок

Рентгенографія нирок і ниркових структур – основний метод первинної інструментальної діагностики для виключення або підтвердження функціональних порушень органів сечовидільної системи.

За допомогою рентген-знімків можна оцінити будову і контури нирок, а при введенні спеціального фарбувального компонента – достовірно досліджувати стан чашок, ниркових канальців, мисок, а також екскреторну функцію органу.

Зазвичай для остаточного лікарського висновку достатньо даних загальноклінічних досліджень і рентген-діагностики.

При необхідності досконального (пошарового) вивчення тканинних структур органу, визначення тонких особливостей анатомічної будови сечостатевої системи пацієнта, дослідження аномалій розвитку нирок при наростанні хронічної ниркової недостатності рекомендується проведення сцінтіографіі, МРТ, КТ-дослідження.

Види рентгенографії нирок

Рентгенологічне дослідження може бути виконано кількома методами, вибір яких повністю залежить від симптоматичних проявів, особливостей клінічного анамнезу пацієнта і його віку. Виділяють кілька видів рентгенографії нирок:

  1. Оглядовий знімок. Безпечний класичний метод вивчення особливостей нирки (розміри, розташування, обриси). Дозволяє визначити наявність конкрементів в сечовивідних шляхах, порушення контуру. Перед процедурою важливо зробити клізму для очищення кишечника.
  2. Комп’ютерна томографія ниркових структур. Метод діагностичного дослідження, що дозволяє за допомогою комп’ютера і рентгенівських променів буквально пошарово вивчити нирки. Особливо інформативне дослідження при підозрі на пухлинні утворення, дистрофічні зміни тканин.
  3. Рентгенологічне дослідження з контрастом. Контрастну речовину дозволяє візуалізувати судини і сечовивідні канали, оцінити їх провідність, ступінь розширення, отримати більш чітке зображення паренхіми, чашок і мисок. Метод використовується тільки в умовах стаціонару.

При виборі методу дослідження за основу беруть дані УЗД нирок і органів черевної порожнини, результати загального і розгорнутого аналізу крові (особливо важливі показники лейкоцитів, креатиніну, сечовини), аналізу сечі (білок, кольоровість, щільність) і інших обстежень.

Рентгенографія нирок з контрастною речовиною

Особливий метод дослідження, який застосовується при диференціації одного захворювання нирок від іншого зі схожою симптоматикою, при важких патологіях нирок і сечостатевої системи у дітей і дорослих, при хронічній нирковій недостатності на тлі стрімкого зниження швидкості клубочкової фільтрації. Рентген-дослідження з контрастом має такі різновиди.

Внутрішньовенна екскреторна урографія

Дослідження дозволяє оцінити функціональний стан нирок. Метод полягає у внутрішньовенному введенні йодовміщуючої речовини і отриманні цілої серії рентгенологічних знімків, зроблених через певні проміжки часу.

У перші 10 хвилин речовина доходить до нирок, через ще 5 хвилин заповнює порожнини мисок і сечоводів. Ще через деякий час на знімках візуалізується наповнюваність сечового міхура і його випорожнення.

Часовий інтервал визначається, виходячи з особливостей функціонування нирок, захворювань та інших станів. При вираженому зниженні функції нирок контрастну речовину вводять повільно, титруючи дози. У цьому випадку метод носить назву «інфузійна урографія».

пряма пієлографія

Метод має деякі переваги перед екскреторної урографія, обумовлені кращої візуалізацією стану мисок, ниркових чашечок. Виділяють два види прямої пієлографії:

  • ретроградна пряма пієлографія. Метод полягає у введенні контрастної речовини шляхом катетеризації уретрального каналу. Таким чином, барвник вводиться проти струму урини, забарвлює уретральний просвіт, сечовий міхур, миски, чашечки, сечоводи. Метод протипоказаний при активному запальному процесі будь-якої природи, а також при вираженій гематурії (кров у сечі) через високі ризики інфікування;
  • антеградная пряма пієлографія. Здійснюється введенням контрастної речовини безпосередньо в нирку за допомогою пункції або катетера. Фарбувальний пігмент буде виходити по току сечі, фарбуючи сечовий міхур, сечоводи. Метод застосовується при рефлюксной хвороби, аномаліях розвитку сечоводів, підозрі на травму сечовидільної системи.

Пряма пієлографія призначається лікарем на підставі результатів інших діагностичних досліджень, переважно для оцінки функціональності і стану ниркових структур.

Ангіографічне дослідження нирок

Цей рентгенологічний метод використовується при оцінці стану судин, кровопостачання нирок, а також виявленні особливостей ниркових пухлин. Виділяють кілька типів дослідження судин:

  • загальний (катетер водиться в аорту через стегнову артерію, в нього вводиться контрастна речовина);
  • селективний (введення катетера безпосередньо в ниркову артерію);
  • селективна венографія (введення катетера через нижню порожнисту вену).

Оцінка стану судин і їх провідності має ключове значення при діагностиці ХНН, хронічного пієлонефриту, гломерулонефриту, артеріальної гіпертензії на тлі ниркової недостатності і інших станів.

Для дослідження руху рідини по сечовивідної системі і виведення її з організму використовується мікційна цистографія – рентгенографія з контрастом в процесі сечовипускання.

Показання до рентген-дослідження

Проведення класичного рентген-дослідження має всього одне свідчення – підозра на порушення функціонування нирки. Показання ж до призначення рентгена з контрастною речовиною наступні:

  • поява крові в сечі;
  • стійкі зміни в аналізах сечі;
  • ниркова гіпертензія;
  • травми органів черевної порожнини та нирок;
  • хворобливість в області попереку, спини (для диференціації остеохондрозу);
  • нетримання сечі.

Дослідження нирок з контрастом проводять, коли необхідно виявити аномалії будови нирок, зміни тканин і судин, визначити характер пухлин при їх утворенні.

загальні протипоказання

Якщо загальна рентгенографія завдає особливої ??шкоди, то екскреторна урографія будь-якого виду вимагає уваги з боку медиків.

До основних протипоказань до проведення внутрішньовенної екскреторної урографії відносяться:

  • будь-які алергічні реакції на йод;
  • вагітність і лактація (при відсутності інших рекомендацій);
  • внутрішні кровотечі неясної природи;
  • виражене порушення функції нирок;
  • гіперпаратиреоз або гіперфункція щитовидної залози.

Неприпустимо проводити дослідження при гострих запальних захворюваннях нирок.

Як підготуватися до рентгенографії

Підготовка до дослідження дозволяє отримати достовірну, неспотворену інформацію про стан здоров’я нирок та сечовидільної системи в цілому. Напередодні процедури обов’язково проводять розгорнутий аналіз крові. За 3-4 дні до обстеження дотримуються дієти.

Важливо виключити продукти, що стимулюють підвищене газоутворення (картопля, хліба, борошняне і солодощі, газована вода, молочні продукти). При схильності до запорів слід провести очисну клізму або прийняти проносні препарати.

У день дослідження можна вживати тільки воду. Якщо рентген призначається дитині, то допустимо з’їсти безмолочну кашу або бульйон з сухариками.

Проведення дослідження

Після того як пацієнт зайшов в кабінет, йому необхідно зняти всі прикраси, металеві прикраси і деталі, переодягнутися в запропоновану лікарняний одяг. Процедура триває близько години.

Контрастне речовина вводиться через вену або катетер Фолея повільно, близько 1-2 хвилини. Весь цей час пацієнт залишається в сидячому положенні, після чого проводиться серія знімків лежачи. Визначення проекції знімків, часовий інтервал і пози пацієнта залежать від характеру захворювання.

Дуже важливо оцінювати власне самопочуття. Допускається незначне печіння, нудота. Поява сильного свербежу, кашлю, почервоніння обличчя є приводом для припинення процедури.

Алгоритм проведення обстеження в дитячому віці

Дослідження з контрастом у дітей різного віку проводиться тільки за особливими показниками. Основними труднощами в проведенні процедури є:

  • підвищена рухливість пацієнта;
  • необхідність анестезії при віці дитини менше 4-5 років;
  • неможливість абсолютного виведення газів, особливо у немовлят.

Під час процедури у немовлят в задній прохід вставляють газовідвідну трубочку. Повітря в приміщенні повинен бути теплим, вище 30 градусів.

Під час процедури повинен бути присутнім лікар, а під час введення анестезії – лікар-анестезіолог і один з батьків. При розшифровці результатів обов’язково враховують анатомічні особливості дитячого організму.

Що покаже обстеження

Результати дослідження дозволяють уточнити діагноз, оцінити стан нирок і ниркових структур. За допомогою рентгенологічного дослідження можна виявити такі захворювання і стану:

  • полікістоз нирок (ювенільний і дорослий тип);
  • пухлини (злоякісні, доброякісні);
  • кістозні утворення в структурах органу;
  • наявність конкрементів (уролітіаз або камені в нирках, пісок і слиз);
  • водянка нирки, або гідронефроз;
  • нефроптоз (або опущення нирки);
  • наслідки травм органів сечовидільної системи;
  • аномалії розвитку органу;
  • зміни тканин нирок при нефротуберкулезе;
  • гломерулонефрит;
  • пієлонефрит;
  • ниркова гіпертонія;
  • патології балії нирки.

На результати дослідження у великій мірі впливає підготовка пацієнта до процедури. Недотримання дієти, рекомендацій лікаря перед проведенням дослідження, а також технічна несправність обладнання або невірні настройки можуть спотворити остаточні результати обстеження.

Можливі побічні ефекти

Сама по собі процедура рідко призводить до будь-яких побічних явищ. Основні ризики при проведенні внутрішньовенної або ретроградної урографії з використанням контрастної речовини пов’язані з наступними явищами:

  • алергічною реакцією на речовина Урографін;
  • набряком в області введення препарату;
  • почервонінням шкірних покривів;
  • сверблячкою;
  • підвищенням температури тіла (зазвичай у дітей раннього віку);
  • погіршенням самопочуття.

У разі збереження неприємною симптоматики проводять обов’язкове лікування. Для виключення ризиків виникнення алергічних реакцій здають аналізи крові, сечі, тест-пробу на чутливість до контрастному речовині.

висновок

Дослідження нирок і сечовидільної системи в цілому за допомогою рентгенографії – високоінформативний, доступний метод діагностики різних захворювань і патологічних станів.

При дотриманні всіх рекомендацій лікаря-уролога результати дослідження зазвичай коректні. Якщо для остаточної діагностики захворювання недостатньо даних або картина дослідження неточна, неясна, залишаються спірні питання, то застосовуються додаткові інструментальні та лабораторні методи дослідження.