Причини, лікування і можливі наслідки субарахноїдального крововиливу

Субарахноїдальний крововилив – діагноз, який шокує як хворого, постраждалого від такої недуги, так і його знайомих і родичів. Як будь-який патологічний процес в мозку, хвороба має небезпечну для здоров’я людини етіологію, може загрожувати не тільки втратою дієздатності, а й смертельними наслідками.

У цій статті розповімо про особливості захворювання, його першопричини і симптоматиці, знання яких допоможе вчасно звернутися за медичною допомогою, а також розглянемо специфіку діагностики, терапії і реабілітації недуги, дієві способи його профілактики.

особливості хвороби

Зрозуміти, що таке субарахноїдальний крововилив головного мозку, допоможе невеликий екскурс в фізіологію, а саме – в структуру покриву півкуль. Фізіологічно мозкова оболонка складається з трьох куль:

  • зовнішнього, твердої конфігурації;
  • середнього, павутинного типу;
  • внутрішнього, що представляє собою судинний покрив.

Між усіма кулями є простір: зона між першими двома кулями називається субдуральной, а територія між судинної і середньої оболонкою – субарахноїдальної.

У нормальному стані всі оболонки мають цілісну структуру, що забезпечує захист півкуль і нормальну роботу мозку. Прецедент, при якому, внаслідок труднощів в циркуляції крові, спазмів судин або травматичних випадків, виникає вилив крові в підпавутинного зону, ідентифікується як субарахноїдальний. Субарахноїдальний крововилив, скорочено САК, може ще називатися як внутрішньочерепний вилив крові або інсульт геморагічного типу.

Крововилив субарахноїдального типу найчастіше характеризується спонтанністю, відбувається на тлі сегментного або масштабного розриву мозкових кровоносних магістралей, супроводжується різкими і інтенсивними головними болями, нападами блювоти, втратою свідомості. Це дуже небезпечний стан, нерідко виступає причиною раптового летального результату для хворого, а шанси на порятунок людини безпосередньо залежать від оперативності надання першої медичної допомоги і інтенсивності наповнення кров’ю підпавутинного зони.

Причини виникнення виливу

Підмогою для прогресування патології виступає порушення герметичності стінок судинних магістралей півкуль. Причини субарахноїдального крововиливу можуть мати різну етіологію, переважно полягають в наступному:

  1. Складні пошкодження голови, які супроводжуються черепно-мозковими травмами, забоями мозку або безпосереднім розривом артерій в півкулях.
  2. Несподіваний розрив стінки артерії, який може бути спровокований інфекційними хворобами, стрімким підвищенням тиску, а також виникнути внаслідок вживання алкогольних напоїв або наркотичних засобів.
  3. Пошкодження аневризми.
  4. Деформація судинної мальформації.

симптоми патології

Найчастіше прогресування патології починає даватися взнаки людині неприємною симптоматикою при її етіології невралгічного характеру за кілька днів до початку масивного виливу. У цей період характерним є стоншення стінки судини, через яку починається просочуватися кров в невеликих обсягах. Цей стан супроводжується нудотою і запамороченнями, порушеннями зору. При відсутності своєчасної діагностики та адекватного лікування захворювання прогресує, відбувається розрив одного або декількох судин, кров починає інтенсивно наповнювати підпавутинного сегменти мозку. Аналогічної симптоматикою може супроводжуватися і травматичне субарахноїдальний крововилив, якщо забій голови не характеризується особливою інтенсивністю.

Симптоматика при великих кровотечах має яскраво виражений характер, супроводжується різкими, вибуховими болями дифузного виду в області голови, з подальшою іррадіацією в плечі, шию і потиличну частину. Субарахноїдальний крововилив в мозок прогресуючого типу часто супроводжується нудотою з нападами блювоти, світлобоязню, порушеннями свідомості, нерідко з непритомними прецедентами і комою. Період від початку масивного виливу до коми може становити від декількох хвилин до півдоби.

У новонароджених субарахноїдальний крововилив є переважно наслідком травматизму при пологах, характеризується утворенням гематом в півкулях. Мозкова вилив крові у новонароджених супроводжується такими ознаками:

  • пронизливий, інтенсивний плач дитини на тлі підвищеної рухової активності;
  • конвульсивні напади;
  • відсутність сну;
  • мимовільне рух очей, візуальне косоокість;
  • надзвичайна виразність вроджених рефлексів;
  • підвищений тонус м’язів;
  • опуклість джерельця з інтенсивною пульсацією;
  • жовтяничний відтінок тіла.

Симптоматика патології у новонародженого може проявитися як відразу після народження, так і протягом декількох днів, в залежності від масштабності виливу в півкулі. При своєчасному виявленні проблеми сучасна медицина дозволяє реанімувати дитину, в більшості випадків без негативних наслідків для подальшої його життя.

Поширеність хвороби і етапи її прогресування

Прецеденти, пов’язані з САК головного мозку, досить поширене явище. Згідно зі статистичними даними, найбільш що зустрічаються вважаються прецеденти субарахноїдального виливу на тлі травматизму, складають близько шістдесяти відсотків всіх випадків.

Менш поширеними є прецеденти розвитку патології внаслідок змін кровообігу в мозкових судинах, діагностуються у семи відсотків хворих з цією патологією. Найбільш часто це пацієнти солідного і пенсійного віку, а також люди, що мають алкогольну або наркотичну залежність. Найбільш рідкісними є прецеденти спонтанного прогресування хвороби, їх поширеність становить менше одного відсотка.

Що стосується етіології захворювання, то найбільш поширені в медичній практиці ситуації виникнення САК внаслідок розриву артерій, розташованих в візілліевом колі. На частку таких прецедентів випадає близько вісімдесяти п’яти відсотків випадків з усіх зареєстрованих, половина з них закінчується смертельним результатом, при цьому п’ятнадцять відсотків хворих не встигають навіть довезти до медичного закладу.

Мозковий крововилив – це захворювання, яке найчастіше вражає доросле населення, однак, дитяча категорія не є винятком. У дітей найчастіше така патологія виникає на тлі травм. Субарахноїдальний крововилив у новонароджених може бути результатом затяжних або занадто стрімких природних пологів, при невідповідності родового проходу матері і голівки дитини, а також наслідком тривалого перебування малюка без кисню. Спровокувати прогресування патології у дитини можуть інфекційні хвороби матері, патології мозкової діяльності у малюка вродженої категорії, гіпоксія плода.

САК травматичного походження медицина класифікує на три етапи розвитку:

  1. Прогресування внутрішньочерепної гіпертензії на тлі змішування виливається крові з лікворної рідиною, збільшення останньої в обсягах.
  2. Зростання гіпертензії півкуль до граничних максимумів, внаслідок формування згустків крові в лікворних каналах, їх блокування і порушень циркуляції ліквору.
  3. Розчинення кров’яних згустків, з подальшою інтенсифікацією запальних процесів в півкулях.

Класифікація тяжкості хвороби

Щоб оцінити тяжкість стану пацієнта, фахівці медицини користуються трьома методологіями ранжирування перебігу патології.

Найбільш часто на практиці застосовується шкала Хант-Хесс категоризації стану хворого, що має п’ять ступенів ураження мозку людини:

  1. Перша ступінь хвороби вважається найменш небезпечної для життя при своєчасному початку терапії, характеризується високим відсотком виживання пацієнтів. На цьому етапі хвороба має безсимптомний перебіг з незначними головними болями і початком ригідності м’язів потилиці.
  2. Друга ступінь захворювання характеризується виразною втратою рухливості потиличних м’язів, інтенсивними головними болями, парезом нервів півкуль. Перспективи на успішний результат не перевищують шістдесяти відсотків.
  3. Третя ступінь хвороби проявляється для людини помірним дефіцитом невралгічною категорії, оглушением. Шанси вижити у хворого не перевищують половини.
  4. Четвертий рівень патології характеризується стопорним станом пацієнта, може наступити кома першого ступеня. Типовими для цієї стадії є збої вегетативної системи, важкий геміпарез. Шанси на життя – близько двадцяти відсотків.
  5. Остання ступінь прогресування: кома другого або третього рівня. Прогнози для хворого невтішні, виживаність – не більше десяти відсотків.

Другий, не менш популярною в медичній практиці для оцінки стану хворого, є градація Фішера, яка базується на результатах комп’ютерної томографії:

  1. Якщо при обстеженні методом КТ візуально не визначається вилив крові, хвороби присвоюється перша ступінь тяжкості.
  2. Другий етап присвоюється патології, якщо масштаби виливу не перевищують одного міліметра по товщині.
  3. При розмірах ураження більше одного міліметра діагностується третій рівень прогресування патології.
  4. При поширенні крові всередині шлуночків і в паренхімі діагностується четверта ступінь прогресування САК.

Шкала вираженості САК згідно Всесвітньої федерації нейрохірургів ранжує хвороба наступним чином:

  1. Перший етап – п’ятнадцять балів по ШКГ, відсутність неврологічного дефіциту.
  2. Другий рівень – від тринадцяти до чотирнадцяти балів, з відсутністю неврологічної недостатності.
  3. Третій рівень – бали аналогічні попередньому варіанту, з наявністю ознак порушень з боку нервової та периферичної систем.
  4. Четвертий етап прогресування – за шкалою коми Глазго присвоєно від семи до дванадцяти балів.
  5. Останній етап хвороби: по ШКГ діагностовано менше семи балів.

діагностика патології

Субарахноїдальний крововилив відноситься до категорії найскладніших і найнебезпечніших для життя прецедентів. Його діагностування передбачає проведення комплексу апаратних обстежень пацієнта з метою утвердження діагнозу, а також визначення стадії розвитку, локалізації крововиливу, ступеня порушень у судинній системі і півкулях.

До основних процедур обстеження зараховуються:

  1. Первинний огляд хворого, аналіз його скарг.
  2. Візуальна оцінка стану людини, моніторинг його свідомості і наявності неврологічних відхилень.
  3. Лабораторний аналіз крові, за допомогою якого можна визначити критерії її згортання.
  4. Пункція спинномозкової рідини. Якщо з початку крововиливу пройшло близько дванадцятої години, за її результатами, а саме наявності крові в лікворі, можна підтвердити прогресування САК.
  5. Магнітно-резонансна або комп’ютерна томографія дозволяє ідентифікувати наявність і локалізацію виливу, а також оцінити загальний стан мозку. Більш інформативною в ситуації з САК є КТ, тому часто саме цей вид дослідження призначається пацієнтам.
  6. При підозрі на зміщення мозку в результаті травми призначається ехоенцефалографія, яка дає змогу підтвердити або спростувати цей факт.
  7. Доплерографія транскраниального типу проводиться з метою моніторингу якості кровотоку в мозкових артеріях, його погіршення в результаті звуження кровоносних русел.
  8. Ангіографія артерій магнітно-резонансним методом допомагає оцінити їх цілісність і прохідність.

На підставі результатів дослідження хворому буде встановлено діагноз, відповідно до Міжнародної класифікації хвороб десятого перегляду. САК зараховується до розділу «Хвороби системи кровообігу», підгрупі цереброваскулярних недуг, може мати код по МКБ-10 від I160.0 до I160.9, в залежності від локалізації джерела виливу.

методи лікування

Методологія терапії патології передбачає як медикаментозне лікування, так і оперативне втручання, в залежності від стадії захворювання його складності. Доцільність проведення терапії та її спрямованість може визначати тільки кваліфікований фахівець виключно на підставі результатів діагностики. Першорядні заходи повинні бути орієнтовані на зупинку кровотечі, стабілізацію внутрішньочерепного тиску, попередження або зниження обсягу набряклості мозку.

Перша допомога

Долікарська допомога при субарахноїдальний крововилив не передбачає ніяких специфічних процедур, полягає в невідкладному виклику «швидкої». Категорично заборонено давати хворому будь-які препарати для усунення симптоматики, так як це може викликати непередбачувані наслідки.

Якщо у хворого трапився епілептичний припадок, необхідно постаратися створити для нього комфортні умови, підклавши під голову і інші ділянки тіла м’які речі. Після закінчення нападу потрібно покласти хворого на бік, постаратися зафіксувати кінцівки і дочекатися приїзду швидкої допомоги.

При знаходженні людини в несвідомому стані в результаті зупинки серця необхідно провести реанімацію серцево-легеневого виду, з пропорційністю натискань на грудний відділ до вдиху тридцять до двох.

При злитті в півкулі єдина раціональна допомогу хворому – це його госпіталізація в найкоротші терміни. Всі відновлювальні та терапевтичні процедури в подальшому проводяться виключно під керівництвом фахівців, на підставі результатів діагностування стану хворого.

Медикаментозне лікування

Консервативна терапія може бути застосована в ситуаціях, якщо відсутні показники для оперативного втручання, а також для нормалізації стану хворого в доопераційний та післяопераційний період.

Основними завданнями медикаментозного лікування субарахноїдального крововиливу виступають:

  • досягнення стабільності стану пацієнта;
  • недопущення рецидивів;
  • стабілізація гомеостазу;
  • усунення першоджерела виливу;
  • проведення лікувальних і профілактичних заходів, орієнтованих на превенції ішемії мозку.

Залежно від складності недуги і його проявів, хворому можуть бути призначені такі препарати:

  1. «Етамзилат», «Дицинон» або «Транексам» з метою припинення крововиливи.

  2. «Верошпирон» або «Фуросемід» прописується для зниження внутрішньочерепного тиску і набряклості мозку.
  3. «Німотоп» застосовується як препарат, що запобігає розвитку ішемії.
  4. «Флемоклав» або «Цедоксім» – це антибіотики, які часто застосовуються в комплексній терапії САК для зниження запальних процесів в півкулях.
  5. При судомах або блювоті застосовуються «финлепсин» і «Церукал» відповідно.

Доцільність, дозування і тривалість прийому препаратів визначаються виключно лікарем, ґрунтуються на медичних показниках. В процесі лікування доктор простежує динаміку, може змінювати кількісний і якісний склад препаратів в разі відсутності позитивних результатів.

хірургічне лікування

Оперативне втручання часто передбачається медициною при наявних внутрішньочерепних гематомах значних масштабів або при виникненні САК в результаті серйозної травми голови. У ситуації, коли у хворого спостерігається масивна кровотеча, проводяться екстрені хірургічні маніпуляції. В інших випадках терміни проведення операції можуть варіюватися і залежать від стану і віку хворого, обсягів виливу та складності симптоматики.

Медицина передбачає наступні види хірургічного втручання при субарахноїдальному зіслання:

  1. Видалення геморагічного вмісту шляхом введення шприца або специфічної голки.
  2. Ліквідація гематоми з розкриттям черепної коробки.
  3. Лазерна коагуляція судин, якщо вилив неможливо зупинити медикаментозними препаратами, іноді з накладанням специфічних кліпс на пошкоджені ділянки артерії.

Після проведення хірургічного втручання хворому треба буде пройти обов’язковий курс медикаментозної терапії.

реабілітаційні процедури

Заходи по відновленню пацієнта після субарахноїдального крововиливу є обов’язковим продовженням терапії в післяопераційний період. Залежно від складності перенесеного недуги, реабілітація може тривати від півроку до декількох років, має складну структуру.

Хворому після перенесеного прецеденту важливо повністю відмовитися від шкідливих звичок, намагатися уникати стресових ситуацій і підтримувати здоровий спосіб життя. Крім цього, в реабілітаційний період медицина передбачає прийом медикаментозних засобів, дія яких спрямована на превенцію рецидивів.

Реабілітація хворого, залежно від тяжкості пережитого недуги, може включати наступні напрямки:

  • специфічні масажі і апаратні процедури для відновлення м’язової і рухової активності пацієнта;
  • оздоровчі процедури в спеціальних центрах;
  • лікувальну гімнастику з метою відновлення навичок ходьби і координації;
  • заняття з психологом для відновлення психоемоційного стану хворого.

В процесі одужання в домашніх умовах хворому знадобляться правильний догляд, а також підтримка близьких і рідних.

Прогноз і можливі ускладнення

Субарахноїдальний крововилив головного мозку – це підступна недуга, який дуже рідко проходить безслідно для людини. Найбезневиннішими є ускладнення в формі частих мігреней і порушень гормональної регуляції організму. Додатково після пережитої хвороби у пацієнта можуть спостерігатися погіршення мозкової діяльності, що виявляється у формі психоемоційних розладів, погіршення уваги і пам’яті. Однак такі прояви організму після САК не рахуються особливо небезпечними. До небезпечних наслідків відносяться:

  • вазоспазм, який нерідко провокує ішемічні процеси в півкулях;
  • відстрочена ішемія, яка вражає більше третини всіх хворих, тягне за собою безповоротне голодування мозку з усіма витікаючими наслідками;
  • рецидивної загострення патології;
  • гідроцефалія;
  • до рідкісних ускладнень зараховуються набряки легенів і інфаркти.

Шанси на одужання хворого після САК залежать від безлічі факторів, таких як загальне фізичне здоров’я людини, його вікові показники, стадія недуги і масштаби виливу, оперативність надання першої медичної допомоги.

Найчастіше саме запізніле звернення в медустанову на тлі рясного виливу обумовлює летальний результат для хворого або серйозні ускладнення, що не дозволяють людині повернути своє життя в звичне русло.

профілактичні заходи

Превенція САК, як і багатьох інших хвороб серцево-судинної системи, не відрізняється особливою складністю. Головним правилом, дотримання якого допомагає попередити мозковий крововилив, крім прецедентів з травмами, є здоровий спосіб життя. Раціональне харчування, відмова від шкідливих звичок, регулярні прогулянки на свіжому повітрі і помірні фізичні навантаження для підтримки організму в отличном состоянии, своєчасне лікування проблем з судинами і серцем під контролем лікарів – це першорядні і дієві профілактичні заходи проти розвитку САК та інших складних недуг.

Якщо у людини є передумови для розвитку САК, викликані проблемами кардіологічного характеру, варто регулярно проходити обстеження, приймати по необхідності призначені лікарями профілактичні препарати для нормалізації тиску, серцевого ритму, стежити за станом свого здоров’я.

У цьому випадку саме уважне ставлення до свого організму і коректний спосіб життєдіяльності – найважливіші превентивні заходи, які допомагають уникнути складного і небезпечного для життя прецеденту.

Підведемо підсумки

Крововилив субарахноїдального типу відноситься до категорії найнебезпечніших хвороб, які дуже часто виступають причиною летального результату. Звичайно ж, такі ситуації краще попередити, однак, якщо вже такий прецедент має місце, варто невідкладно доставити хворого до медустанови: від оперативності встановлення діагнозу і надання правильної допомоги залежить життя людини.

Ведіть повноцінний, здоровий і коректний стиль життя – це допоможе вам уникнути багатьох проблем зі здоров’ям, є запорукою правильного функціонування організму, знижує ризик розвитку не тільки САК, а й інших захворювань.